Інститут нафти Української Академії наук

Створений 29 грудня 1992 р.  Адреса: 630128, Київ, вул. Семашка, 15 Тел.: (044)  423 4538; (04497) 93 888 Факс. (04497) 92-336 E-mail:    Директор — акад. УАН Войтович Олександр Васильович. Заступник по науці - к.т.н. Стефурак Роман Іванович; перший заст. - Дунець Ігор Ілліч; заступник з виробництва – Забийворота Євген Олександрович; головний інженер - Копилов Євген Васильович.

Загальна численність інституту — 202 чол.; наукових співробітників — 91, академік — 1, член-корреспондент — 1, докторів наук — 1, кандидатів наук — 12.

Загальний науковий напрямок:
— фундаментальні і прикладні проблеми у галузі розвідки, розробки родовищ нафти, інтенсифікації розробки родовищ, інтенсифікації видобутку, нафтопереробки у тому числі механохімія, кавітація, пошук шляхів керування хімічними реакціями в рідинному стані вуглеводневої сировини с метою створення нових технологій и матеріалів.

            Інститут нафти Української Академії наук є відома науково-виробнича організа­ція. Заснований  29.12.1992 р. як спі­льне підприємство з колективною власні­стю „Інститут нафти Українсь­кої Академії наук на­ціонального про­гресу”, а з 2005 р. перереєстрований як підприємство з суспі­льною фор­мою власності „Ін­ститут нафти УАН”. свою  практичну  діяльність з ви­конання нау­ково – дослідницьких робіт він розпочинає з 1993 р. у галузі геологічної розвідки, зокрема  сейс­моакустичної міжсвердловинної то­мографії нафтових та газових по­кладів, які попере­дньо були замо­влені відомими нафтовими компаніями „ВНИ­Инефть” та „Роснефть” (м. Москва). Водночас, розвиває інші нові технології у теоретичних та конструкторсь­ких напрямках. Це стосується технологій буріння, інтенсифікації розробки виснаже­них нафтових покладів, реанімації ”старих” свердло­вин і інтенсифікації видобутку з них вуглеводнів, оптимізації режимів трубопровідного транспорту та ін.

Інститут з дня заснування (1992 р.) веде науково – дослідницькі  роботи для вирі­шення широкого спектру проблем у нафтогазовій галузі, що стосуються інтенсифіка­ції видобутку вуглеводневої сировини з надр, інтенсифікації розробки нафтогазових покладів та інших споріднених проблем шляхом розробки найсучасніших технологій. Кожна з них, по оцінкам фахівців, найефективніша серед відомих на цей час у нафто­газовій галузі, а саме:

-          технологія міжсвердловинної 3D або 4D томографії (детальної сейсмоакустич­ної розвідки) геологічних характеристик гірських порід;

-          технологічна програма „Цільник”, яка дає змогу інтенсифікувати розробку висна­женого нафтового та газоконденсатного родовища за допомогою керова­ного, експертованого, масованого впровадження систем коротких горизонталь­них стовбурів із „старих” свердловин;

-          технологія електробуріння горизонтальних та похилих стовбурів нових свердло­вин багаторесурсним буровим снарядом;

-          технологія акустичного інтерактивного моніторингу траєкторії руху  бурового ін­струменту;

-          технологія видобутку нафти за допомогою „думаючого” насосу НД-80;

-          технологія акустичної дії на привибійну зону та внутрішньосвердловинної пере­робки високоглейкої нафти та іншої нафти за допомогою керованого та дозо­ваного ультразвукового її крекінгу безпосередньо у вибої свердловини;

-          технології „кавітаційного” крекінгу нафти для забезпечення глибокого (більш як 90%) виходу світлих нафтопродуктів і обладнання, що її реалізує у вигляді міні - НПЗ;

-          та інших технологій, які наведені у Пояснювальній записці.

На жаль, тільки деякі з цих технологій використовують, в основному,  виклю­чно за кор­до­ном на нафтогазових підприємствах Російської Федерації та ін. країн.

Інститутом проведені випробування та ліцензування у РФ технології детальної просторової розві­дки нафтогазо­вих покладів. Її можна використати не тільки на верти­кальних, але й на викривлених стовбурах нафтогазових свердловин. Проведено пате­нтування системи сейсмоакустич­ної міжсвердловинної томографії – „ГЕОЗОР” та апаратури, що її реалізує. Вказана технологія дає змогу не тільки побудувати довільні міжсвердло­винні розрізи, а зокрема уточнити геологічне уявлення про весь поклад і то­чно підраху­вати його запаси.

У 1994 – 1996рр проводились промислові експерименти на нафтогазових ро­дови­щах України і Росії, щодо визначення спроможності вказаної технології та тех­но­логі­чного обладнання. І вже починаючи з 2001р по 2006р ця технологія використову­ється нами на 7 родовищах вуглеводневої сировини у Росії як альтернативна геофізична технологія моніторингу геологічного стану.

У період 1996 – 1997 рр. проводились роботи з томографування підземної час­тини Саркофагу (об’єкту „Укриття” ЧАЕС) з метою визначення напружено – деформаційного стану ґрунтів підвалин. Синхронно проводились роботи з інженерної геофізики ще на декількох об’єктах. Фахівцями Інституту проведені роботи з перекладу на Українську та Російську мову основної міжнародної нормативної технічної документації ЮНЕСКО.

З 1998 р. по 2001 р. в інституті розроблялась нова технологія інтроскопії замкне­них з зовні технологічних реакторів. Прилад, який реалізовував цю технологію, дістав назву – „Ультразвуковий томограф реактору”. В дещо зміненому варіанті ця техноло­гія була за­стосована для розробляння медичного ультразвукового томографа дантиста.

У 2001р фахівцями інституту, на підставі теоретичного аналізу сучасних тех­нологій „глибокої” переробки нафти, були проведені всебічні тео­ретичні і експе­риментальні дослі­дження по проектуванню та виготовленню лабо­раторного устат­кування – стенду „СГА 2 - 25 - 7”. На стенді проводилось відпрацювання термогід­роди­намічних та акустичних режимів ультразвукового крекінгу зразків ви­сокоглейкої на­фти. Результати експеримента­льних та теоретичних дослі­джень перетворень вугле­водне­вої сировини кавітаційними методами обумовили можливість, спочатку крекі­нгу, а у подальшому синтезу сирої нафти у най поширені види моторного палива.

У тому ж 2001 р. фахівцями інституту розроблялась технологія керованого, до­зова­ного ультразвукового крекінгу сирої, високоглейкої нафти. Проводяться дослі­дження режимів такої технології на вказаному гідроакустичному сте­нді „СГА 2- 25-7”, який, водночас, є прототипом нафтоперегінного міні заводу МЗХКН 20-2-25. На підставі тих же результатів експериментів розроблений свердловинний при­стрій, який отримав назву „Кавітатор”, шифр ПСК 2-25-10М та подаються заявки на отримання патенту  до відповідних відомств України, Росії та інш. країн.  

З 2002 р. проведена розробка промислової технології внутрішньосвердловин­ного ультразвуко­вого крекінгу нафти, виготовлення свердловинного приладу – ка­віта­тор, відпра­цювання технологічних ре­жимів, патентування цієї техно­логії.

З 1991 р. і на сьогодні проводиться розробка та впровадження методу видо­бування на­фти, інтенсифікації та підвищення нафтовіддачі на ви­снажених та об­воднених нафтових родовищ згідно з технологією „ЦІ­ЛЬНИК”. У тому числі: побу­дови методичної інформа­ційної та апаратурної ос­нови автоматизованої сис­теми експерту­вання та керування розробки – „ГЕОЕКСПЕРТ”, спеціальних ме­тодів буріння розгалужених стовбурів свердловин, інтенсифікації видобутку на­фти з недіючих свердловин за допомогою технологій, що отримали назву – „ЗУМПФ”, „ШКАРАЛУПА”, „ГІДРОТОК”, „ГІДРОГОРИЗОНТ”, „ТЕП­ЛОГОРИЗОНТ” та багато інших. Проводиться відпрацювання та па­тен­тування всіх елементів вказаних споріднених тех­нологій.

 

Треба підкреслити, що розроблені Інститутом технології, в першу чергу спря­мовані на „реанімацію” вітчизняної нафтогазової промисловості і визнані найефекти­внішими серед споріднених у цій га­лузі, але, за браком держа­вної підтримки та коштів не всі за­патентовано, тому багато фірм вико­ристовують деякі з них без посилання на нас. Переговори щодо застосування наших технологій Інститут проводить виключно за кордоном, а саме у РФ.

Інститут нафти УАН постійно бере участь у наукових і практичних конферен­ціях з проблем геофізики, нафтової геофізики та нафтогазовидобування.

Впродовж всього періоду розвитку Інститут підтримує ділові стосунки з відо­мими фірмами та організаціями. Зокрема з ТОВ „Лукойл – Західна Сибір”, „Татна­фта”, „Башнафта” та ін. і виконує спільні науково – дослідницькі та практичні роботи з ними.

З тематики науково – дослідницьких робіт науковцями інституту надруковано понад 40 робіт, отримано 3 патенти, подано 6 заявок на отримання патентів.

Хоч за 13 років свого існування Інститут нафти, спочатку як ІН УАН НП (з 1992 р.), а в останній час – ІН УАН (з 2004 р.), пізнавав і злети, і падіння, поєднані з еко­номічними процесами розвитку нашої держави, але опрацювання оригінальних наф­тогазових технологій фахівці Інституту ніколи не зупиняли.

У 2006 р. Інститут отримав Дозвіл Держпромгірнагляду України на право виконання робіт підвищеної небезпеки у нафтогазовій галузі та Ліцензію Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на право виконання робіт з пошуку (розвідки) корисних копалин та інших робіт.

У діяльності організації приймало участь понад 320 фахівців. Це — нафтовики, буровики, геологи, електронники, математики, програмісти, фізики, термодинаміки, геофізики, зв’язківці, хіміки–органіки, конструктори, металурги, матеріалознавці, акус­тики, економі­сти, юристи, фотографи, художники, дизайнери та багато інших, фахів­ців, менш визначних професій.

ОТРИМАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Набула теоретичного і практичного розвитку технологія автоматизованої ін­терактивної по­будови детальних геологічних розрізів нафтогазових та ін. покладів, зокрема, дослі­дження міжсвердловинного простору на великих відстанях до 2000м та глибинах до 2400м при довільному, зокрема, у кущо­вому розташуванні свердловин, на суші та у морі. Основні виробничі проблеми, які вирішені за допомогою даної тех­нології – визначення напрямку вибурювання нових похилих, викривлених та розга­лужених гори­зонтальних стовбурів нафтових свердловин, уточнення побудови про­дуктивних пластів, контроль наслідків гідророзривів та ін. Можливості цієї технології дають змогу не тільки побудувати окремі розрізи, а й створити просторові математи­чні моделі гірських властивостей цих покладів. На таких моделях можна визначити окремі особливості генезису покладу і визначити деякі його характеристики, зокрема запаси сировини. На даний момент виготовлені дослід­ницькі взірці систем – „ГЕО­ЗОР 1.58” та „ГЕОЗОР 3D”, що реалізують цю технологію. 

прове­дені теоретичні дослідження, проектування і виготовлення лабо­ратор­ного устаткування – гідроакустичного стенду „СГА 2 - 25 - 7” для від­працювання на ньому оптимальних термогідроди­намічних та акустичних режимів ультразвуко­вого крекінгу ви­сокоглейкої нафти. Здійснені повномасштабні експериментальні дослі­дження термогідродинамічних перетворень вуглеводневої сировини у найпоширені види мотор­ного палива за допомогою вивчення кавітаційних процесів у нафті, про­ведено патенту­вання технології. На підставі цих резуль­татів буде створений робо­чий прототип нафтоперегінного міні-заводу з вдвічі біль­шою спро­можністю пере­робки нафти.

Для одного з обводнених до рівня 90 – 98% нафтового родовища України, на вибраній ділянці запроектований метод інтенсифікації його розробки згідно з технологією „ЦІЛЬНИК”. У тому числі побудована методична, інформа­ційна, програмна та апаратурна основа автоматизованої системи експерту­вання та керу­вання розробки нафтового покладу – „ГЕОЕКСПЕРТ”, по оцінкам якої буде створена система коротких горизонтальних стовбурів із „старих” свердловин. Технологія дозволить в декілька раз підвищити нафтовіддачу дослідної ділянки.

На Коханівському „безперспективному”, з точки зору деяких поважних органі­зацій, родовищі високоглейкої нафти, де коефіцієнт нафтовіддачи затверджений у ДКЗ складає близько 5%, запроектоване впровадження нашої технології внутрішньосве­рдловинного уль­тразвукового крекінгу нафти у поєднанні з програмою „ЦІЛЬНИК”. Основна мета – інтенсифікація розробки родовища шляхом оптима­льного видобу­вання сировини використовуючи розгалужені короткі стовбури, розрідження та перетворення нафти у малов’язкі ву­глеводні безпосередньо у вибої свердло­вини за допомогою запропоно­ваних нами ка­вітаційних методів. Від­працювання  оптимальних технологічних ре­жимів розробки родовища з „важкою” нафтою. Ця технологія перспективна не тільки для двох родо­вищ України - Бугруватівському та Коханівському, а також і за кордоном. Наприклад, у РФ, Арланське нафтове родовище, що розташоване між Башкортостаном та Татарстаном має видобувні запаси майже у 4 млрд. т, але практичний видобуток скла­дає не більш як 10%. Якщо буде відпрацьована ця технологія у нас і проведено її па­тентування, то вона буде використана не тільки в РФ на вказаному родовищі, а і багатьох країнах світу.

Вказані технології направлені на багатократне підвищення ефективності розро­бки нафтових покладів України та найбільш повну переробку добутої вуглевод­невої сировини.

НАУКОВА НОВИЗНА РОБІТ

Новизну науково-дослідних робіт Інституту складають:

•         методи, методики і сучасні технології дослідження покладів вуглеводневої та ін. сировини, експертування їх стану розробки та оптимальному керу­ванню режимами видобутку при їх реанімації;

•         методики побудови ефективних технологій переробки вуглеводневої сиро­вини (нафти та конденсату) як на земній поверхні, так і в свердловині;

•         нормативно-методологічні основи організації розвідки, буріння, видобу­вання, розробки, конструювання та ефективної переробки вуглеводневої сировини із виснажених, обводнених родовищ України.

Інститут нафти УАН проводить фундаментальні та прикладні дослідження в галузі створення ефективних нафтогазових технологій. Практичні розробки Інсти­туту спрямовані на вирішення задач, які сформульовані у Національній програмі розвитку нафтогазової промисловості України, Законі „Про пріоритетні напрями роз­витку науки і техніки”.

Зазначимо, що творча діяльність Інституту триває упродовж останніх 15 років але була б неможливою без сприяння провідних російських та вітчизняних нафтових організацій: «РОСНЕФТЬ», «ВНИ­ИНЕФТЬ», м. Москва, «Полюс», м. Радужний, Пре­зидії УАН, м. Київ, НГВУ «Чернігівнафтогаз», м. Прилуки, «Укрнафтогазінвест», м. Київ та ба­гатьох інших організацій та приватних осіб.

В обговоренні наших проектів, ухваленні рішень щодо принципів технологій, підтримці та розробці і засто­суванні технологій брали ак­тивну участь наші колеги із багатьох організацій: Абрамов Ю.Д., Айзікович О.М., Архіпов А.А, Безхижко М. М., Білоусов Е.Л., Бернш­тейн А.М., Боксерман А.А., Боксерман Ю.А., Братухін Ю.Н., Бульбас В.М., Бялюк Б.О., Валуй­ский А.А., Верес С.П., Войтович Я.О., Войцеховськая С. А., Вя­хирєв Р.І., Гавура В.Е., Гаріпов В.З., Гогоненков Р.Н., Григо­рян О.М., Давутов В.А., Дворецький П. І., Демехін Е.А., Дерев'я­них В.Ф., Довжок Є.М., Дунець І.І., Ду­мік В.І., Дундій О.С., Диблєнко В. П., Єрьомін Н. А., Жаркова Л.В., Желтов Ю. П., Жукова Н. А, Забиймоорота Є. О., Зариць­кий Б.Н. В., Зарубін Ю.А., Золотухін А.Б., Зубов М.В., Ільченко А. І.,  Ілюхін А.Г., В Кама­лов Р. Н., Качкін А.А., Качура І.Б., Кашек М.П., Климкін В.Л., Ко­бря Н.В., Кова­лко М.П., Колєв А.А., Колонін А. Г., Ко­ноп­льов Ю.В., Короленко В. П., Костюк Л.М., Кузнє­цов Ф.А., Кривуша Л.С., Купний В. І., Курі­люк Л. В., Кучернюк В.А., Лернер Р.А., Лігоць­кий Н.В., Лисицький В.М., Логацький В. М., Ло­зюк Д.П., Мазка С.О., Марухняк М.Й., Матвєєв І.В., Мацера Б.І., Миронов Л.С., Моісеєв В.М., Моргунюк В.С, Моргунюк П.В., Музичко І.І., Невінний О.В., Никіфоров А.І, Окрепкий Р.Н., Онипко О.Ф., Оснач А.М., Ост­ровський С.А., Паснік В.Й.,  Печьоркін М.Ф., Погорєлов В.Е., Порошков В.С., Прибишін В.І., Прокопе­нко І.Г., Пи­льова Н.Я., Пильов Ю.П., Прокопів М.Г., Са­зонов В.П., Сини­цін А.Г., Скріпачов В.В., Степанов В.П., Стефурак Р.І., Сургу­чов М.Л., Тамко О.П., Тернавсь­кий А.А., Тімонін А.Б., Ткаченко І.М., Трошин О.Ф., Тупихін В.І., Фадєєв Є.О., Фір­сов В. М., В Хайруллін Р., Хві­льовицький М.О, Ходаков В.П., Ца­турянц Г.А., Чашкін Ю.Г., Чепіков Г.М., Щелкарін Ю.В., Ширяєв Ю.Х., Шпак П.Ф. та ба­гато інших.

У цьому переліку іншим шрифтом виділені прізвища тих колег, хто, на жаль, вже ніколи не побачить і не оцінить результати виконаної нами роботи.

Особливої подяки заслуговують колеги, аспіранти та співробітники, зусилля яких були спрямовані на ство­рення та реалізацію технологій.

На підставі наведеного вважаю за необхідність організацію Державного науково-дослідного полігону Інституту на Гнідинцівському родовищі для відпрацювання та подальшого розширеного впровадження перелічених технологій на інші родовища.

  Генеральний директор ІН УАН

   Академік   УАН            

   О.В. Войтович